Проблеми етнічної та культурної інтеграції в українському суспільстві є спільною темою для дискусій, які тривають уже десятиліттями. Незалежно від того, на якому рівні та в якому контексті ми розмовляємо про це питання, одне залишається невідомим – як і чи можливе досягнення повної інтеграції.
Є безліч прикладів тісних зв’язків та узгодженості між різними етнічними групами та культурами в Україні, а також приклади розбіжностей та конфліктів на цих же міжетнічних та міжкультурних основах.
Один з найбільш відомих проблем на цьому фоні – це конфлікт між українцями та кримськими татарами, який наростав із день на день після окупації Криму Росією. Також варто зазначити, що до нещодавнього часу, в Україні набував популярності феномен націоналізму, який з антиросійської та української позицій перейшов в зовсім іншу полеміку про культурну та етнічну принадність.
Однак, щоб зрозуміти що саме заважає інтеграції між етнічними групами, потрібно розглядати не лише історичний та соціальний контекст України, а також те, як змінювалися звичаї, поведінка та погляди українців та інших національностей в різні історичні епохи.
Важливо зрозуміти, що те, що ми називаємо «культурним розмаїттям» – це не просто різноманітність національних та культурних традицій, а складний механізм, який включає в себе загалом не менше, ніж десяток підсистем.
Але можливості для досягнення інтеграції між різними групами та культурами в Україні є. Це може статися коли наше розуміння та підтримка міжкультурних взаємодії стануть більш широко та відкрито доступними.
При цьому варто зазначити, що інтеграція не має бути безумовним прийняттям всіх традицій та принципів інших національностей, а можливість налагодити змістовні та профільовані контакти, які дозволять розвивати самовизначеності та спільні інтереси у взаєморозумінні.
